Bokmålsordboka
harme 2
дієслово
| інфінітив | теперішній | минулий | теперішній доконаний | імператив |
|---|---|---|---|---|
| å harme | harmer | harma | har harma | harm! |
| harmet | har harmet | |||
| дієприкметник минулого часу | дієприкметник теперішнього часу | |||
|---|---|---|---|---|
| чоловічий / жіночий рід | середній рід | означена форма | множина | |
| harma + іменник | harma + іменник | den/det harma + іменник | harma + іменник | harmende |
| harmet + іменник | harmet + іменник | den/det harmede + іменник | harmede + іменник | |
| den/det harmete + іменник | harmete + іменник | |||
Походження
norrønt harma ‘gjøre sorgfull’Значення та вживання
gjøre arg, vred eller sint;
forbitre, opprøre, ergre
Приклад
- deres oppførsel harmet meg
Фіксовані вирази
- harme segergre seg;
bli sint