Bokmålsordboka
harke
дієслово
| інфінітив | теперішній | минулий | теперішній доконаний | імператив |
|---|---|---|---|---|
| å harke | harker | harka | har harka | hark! |
| harket | har harket | |||
| дієприкметник минулого часу | дієприкметник теперішнього часу | |||
|---|---|---|---|---|
| чоловічий / жіночий рід | середній рід | означена форма | множина | |
| harka + іменник | harka + іменник | den/det harka + іменник | harka + іменник | harkende |
| harket + іменник | harket + іменник | den/det harkede + іменник | harkede + іменник | |
| den/det harkete + іменник | harkete + іменник | |||
Походження
trolig lydord; norrønt harka ‘skrape, gå ille for en’Значення та вживання
- klare strupen;kremte, hoste
Приклад
- harke og kremte
- om motor: gå ujevnt
Приклад
- motoren harket og hostet