Bokmålsordboka
habilitere
дієслово
| інфінітив | теперішній | минулий | теперішній доконаний | імператив |
|---|---|---|---|---|
| å habilitere | habiliterer | habiliterte | har habilitert | habiliter! |
| дієприкметник минулого часу | дієприкметник теперішнього часу | |||
|---|---|---|---|---|
| чоловічий / жіночий рід | середній рід | означена форма | множина | |
| habilitert + іменник | habilitert + іменник | den/det habiliterte + іменник | habiliterte + іменник | habiliterende |
Походження
av middelalderlatin habilitare; av latin habilisЗначення та вживання
gjøre skikket;
Фіксовані вирази
- habilitere segvise seg dyktig til noe;
kvalifisere seg til en stilling