Bokmålsordboka
grøtete, grautet, grautete, grøtet
прикметник
| однина | множина | ||
|---|---|---|---|
| чоловічий / жіночий рід | середній рід | означена форма | |
| grautet | grautet | grautete | grautete |
| grautete | grautete | ||
| grøtet | grøtet | grøtete | grøtete |
| grøtete | grøtete | ||
Значення та вживання
- som ligner grøt;
- uklar, utydelig
Приклад
- en grøtete stemme;
- grøtete lyd
- brukt som adverb
- snakke grøtete