Bokmålsordboka
grundere
дієслово
| інфінітив | теперішній | минулий | теперішній доконаний | імператив |
|---|---|---|---|---|
| å grundere | grunderer | grunderte | har grundert | grunder! |
| дієприкметник минулого часу | дієприкметник теперішнього часу | |||
|---|---|---|---|---|
| чоловічий / жіночий рід | середній рід | означена форма | множина | |
| grundert + іменник | grundert + іменник | den/det grunderte + іменник | grunderte + іменник | grunderende |
Походження
fra tysk; av grunn (1Значення та вживання
behandle (lerret eller plate) med en løsning av lim før en maler;
jamfør grunne (2, 2)