Bokmålsordboka
granulere
дієслово
| інфінітив | теперішній | минулий | теперішній доконаний | імператив |
|---|---|---|---|---|
| å granulere | granulerer | granulerte | har granulert | granuler! |
| дієприкметник минулого часу | дієприкметник теперішнього часу | |||
|---|---|---|---|---|
| чоловічий / жіночий рід | середній рід | означена форма | множина | |
| granulert + іменник | granulert + іменник | den/det granulerte + іменник | granulerte + іменник | granulerende |
Походження
av latin granulum, diminutiv av granum ‘korn’Значення та вживання
omforme et stoff til små korn eller gryn, oftest ved smelting og deretter rask avkjøling