Bokmålsordboka
gomle
дієслово
| інфінітив | теперішній | минулий | теперішній доконаний | імператив |
|---|---|---|---|---|
| å gomle | gomler | gomla | har gomla | goml!gomle! |
| gomlet | har gomlet | |||
| дієприкметник минулого часу | дієприкметник теперішнього часу | |||
|---|---|---|---|---|
| чоловічий / жіночий рід | середній рід | означена форма | множина | |
| gomla + іменник | gomla + іменник | den/det gomla + іменник | gomla + іменник | gomlende |
| gomlet + іменник | gomlet + іменник | den/det gomlede + іменник | gomlede + іменник | |
| den/det gomlete + іменник | gomlete + іменник | |||
Походження
av gomme (1 , opprinnelig ‘tygge med gommene’Значення та вживання
tygge makelig
Приклад
- sitte og gomle på et eple