Bokmålsordboka
gjengifte 2
дієслово
| інфінітив | теперішній | минулий | теперішній доконаний | імператив |
|---|---|---|---|---|
| å gjengifte | gjengifter | gjengifta | har gjengifta | gjengift! |
| gjengiftet | har gjengiftet | |||
| дієприкметник минулого часу | дієприкметник теперішнього часу | |||
|---|---|---|---|---|
| чоловічий / жіночий рід | середній рід | означена форма | множина | |
| gjengifta + іменник | gjengifta + іменник | den/det gjengifta + іменник | gjengifta + іменник | gjengiftende |
| gjengiftet + іменник | gjengiftet + іменник | den/det gjengiftede + іменник | gjengiftede + іменник | |
| den/det gjengiftete + іменник | gjengiftete + іменник | |||
Значення та вживання
gifte (3 seg om igjen
- brukt som adjektiv
- gjengiftede personer;
- en gjengiftet kvinne