Bokmålsordboka
annektere
дієслово
| інфінітив | теперішній | минулий | теперішній доконаний | імператив |
|---|---|---|---|---|
| å annektere | annekterer | annekterte | har annektert | annekter! |
| дієприкметник минулого часу | дієприкметник теперішнього часу | |||
|---|---|---|---|---|
| чоловічий / жіночий рід | середній рід | означена форма | множина | |
| annektert + іменник | annektert + іменник | den/det annekterte + іменник | annekterte + іменник | annekterende |
Вимова
anekteˊreПоходження
av latin annectere, av ad ‘til’ og nectere ‘knytte’Значення та вживання
- ta med makt;tilegne seg
Приклад
- Tyskland annekterte Østerrike i 1938
- i overført betydning: ta i besittelse
Приклад
- hun annekterte vindusplassen