Bokmålsordboka
geipe
дієслово
| інфінітив | теперішній | минулий | теперішній доконаний | імператив |
|---|---|---|---|---|
| å geipe | geiper | geipa | har geipa | geip! |
| geipet | har geipet | |||
| geipte | har geipt |
| дієприкметник минулого часу | дієприкметник теперішнього часу | |||
|---|---|---|---|---|
| чоловічий / жіночий рід | середній рід | означена форма | множина | |
| geipa + іменник | geipa + іменник | den/det geipa + іменник | geipa + іменник | geipende |
| geipet + іменник | geipet + іменник | den/det geipede + іменник | geipede + іменник | |
| den/det geipete + іменник | geipete + іменник | |||
| geipt + іменник | geipt + іменник | den/det geipte + іменник | geipte + іменник | |
Походження
norrønt geipa ‘prate, slarve’Значення та вживання
- furte, gråte
- gjøre grimaser for å uttrykke hån, forakt, herming
Приклад
- geipe etter en;
- geipe til noe