Bokmålsordboka
fure 2
дієслово
| інфінітив | теперішній | минулий | теперішній доконаний | імператив |
|---|---|---|---|---|
| å fure | furer | fura | har fura | fur! |
| furet | har furet | |||
| furte | har furt |
| дієприкметник минулого часу | дієприкметник теперішнього часу | |||
|---|---|---|---|---|
| чоловічий / жіночий рід | середній рід | означена форма | множина | |
| fura + іменник | fura + іменник | den/det fura + іменник | fura + іменник | furende |
| furet + іменник | furet + іменник | den/det furede + іменник | furede + іменник | |
| den/det furete + іменник | furete + іменник | |||
| furt + іменник | furt + іменник | den/det furte + іменник | furte + іменник | |
Значення та вживання
lage eller danne furer (1