Bokmålsordboka
fullbyrde
дієслово
| інфінітив | теперішній | минулий | теперішній доконаний | імператив |
|---|---|---|---|---|
| å fullbyrde | fullbyrder | fullbyrda | har fullbyrda | fullbyrd! |
| fullbyrdet | har fullbyrdet | |||
| дієприкметник минулого часу | дієприкметник теперішнього часу | |||
|---|---|---|---|---|
| чоловічий / жіночий рід | середній рід | означена форма | множина | |
| fullbyrda + іменник | fullbyrda + іменник | den/det fullbyrda + іменник | fullbyrda + іменник | fullbyrdende |
| fullbyrdet + іменник | fullbyrdet + іменник | den/det fullbyrdede + іменник | fullbyrdede + іменник | |
| den/det fullbyrdete + іменник | fullbyrdete + іменник | |||
Походження
fra lavtysk; etterleddet beslektet med bære (1Значення та вживання
sette i verk, utføre;
fullføre, eksekvere
Приклад
- fullbyrde dommen
- brukt som adjektiv
- fullbyrdet voldtekt