Bokmålsordboka
framlegge, fremlegge
дієслово
| інфінітив | теперішній | минулий | теперішній доконаний | імператив |
|---|---|---|---|---|
| å framlegge | framlegger | framla | har framlagt | framlegg! |
| å fremlegge | fremlegger | fremla | har fremlagt | fremlegg! |
| дієприкметник минулого часу | дієприкметник теперішнього часу | |||
|---|---|---|---|---|
| чоловічий / жіночий рід | середній рід | означена форма | множина | |
| framlagt + іменник | framlagt + іменник | den/det framlagte + іменник | framlagte + іменник | framleggende |
| fremlagt + іменник | fremlagt + іменник | den/det fremlagte + іменник | fremlagte + іменник | fremleggende |
Значення та вживання
legge fram;
Приклад
- framlegge rapport;
- framlegge attest for noe;
- framlegge bevis for noe