Bokmålsordboka
fralegge
дієслово
| інфінітив | теперішній | минулий | теперішній доконаний | імператив |
|---|---|---|---|---|
| å fralegge | fralegger | frala | har fralagt | fralegg! |
| дієприкметник минулого часу | дієприкметник теперішнього часу | |||
|---|---|---|---|---|
| чоловічий / жіночий рід | середній рід | означена форма | множина | |
| fralagt + іменник | fralagt + іменник | den/det fralagte + іменник | fralagte + іменник | fraleggende |
Походження
opprinnelig ‘legge noe fra seg’Фіксовані вирази
- fralegge segnekte sin delaktighet i
- jeg fralegger meg ethvert ansvar