Bokmålsordboka
fradømme
дієслово
| інфінітив | теперішній | минулий | теперішній доконаний | імператив |
|---|---|---|---|---|
| å fradømme | fradømmer | fradømte | har fradømt | fradøm! |
| дієприкметник минулого часу | дієприкметник теперішнього часу | |||
|---|---|---|---|---|
| чоловічий / жіночий рід | середній рід | означена форма | множина | |
| fradømt + іменник | fradømt + іменник | den/det fradømte + іменник | fradømte + іменник | fradømmende |
Значення та вживання
dømme til å miste;
Приклад
- bli fradømt førerkortet;
- fradømme noen retten til å drive legepraksis