Bokmålsordboka
forurette
дієслово
| інфінітив | теперішній | минулий | теперішній доконаний | імператив |
|---|---|---|---|---|
| å forurette | foruretter | foruretta | har foruretta | forurett! |
| forurettet | har forurettet | |||
| дієприкметник минулого часу | дієприкметник теперішнього часу | |||
|---|---|---|---|---|
| чоловічий / жіночий рід | середній рід | означена форма | множина | |
| foruretta + іменник | foruretta + іменник | den/det foruretta + іменник | foruretta + іменник | forurettende |
| forurettet + іменник | forurettet + іменник | den/det forurettede + іменник | forurettede + іменник | |
| den/det forurettete + іменник | forurettete + іменник | |||
Походження
fra lavtysk; av for- (2Значення та вживання
gjøre urett mot, krenke
Приклад
- anklagen foruretter dem