Bokmålsordboka
forsure
дієслово
| інфінітив | теперішній | минулий | теперішній доконаний | імператив |
|---|---|---|---|---|
| å forsure | forsurer | forsura | har forsura | forsur! |
| forsuret | har forsuret | |||
| дієприкметник минулого часу | дієприкметник теперішнього часу | |||
|---|---|---|---|---|
| чоловічий / жіночий рід | середній рід | означена форма | множина | |
| forsura + іменник | forsura + іменник | den/det forsura + іменник | forsura + іменник | forsurende |
| forsuret + іменник | forsuret + іменник | den/det forsurede + іменник | forsurede + іменник | |
| den/det forsurete + іменник | forsurete + іменник | |||