Bokmålsordboka
forspørre
дієслово
| інфінітив | теперішній | минулий | теперішній доконаний | імператив |
|---|---|---|---|---|
| å forspørre | forspør | forspurte | har forspurt | forspør! |
| дієприкметник минулого часу | дієприкметник теперішнього часу | |||
|---|---|---|---|---|
| чоловічий / жіночий рід | середній рід | означена форма | множина | |
| forspurt + іменник | forspurt + іменник | den/det forspurte + іменник | forspurte + іменник | forspørrende |
Походження
av for- (2Фіксовані вирази
- forspørre segspørre for mye
- en kan jo aldri forspørre seg;
- passe på at en ikke forspør seg