Bokmålsordboka
forsluke
дієслово
| інфінітив | теперішній | минулий | теперішній доконаний | імператив |
|---|---|---|---|---|
| å forsluke | forsluker | forslukte | har forslukt | forsluk! |
| дієприкметник минулого часу | дієприкметник теперішнього часу | |||
|---|---|---|---|---|
| чоловічий / жіночий рід | середній рід | означена форма | множина | |
| forslukt + іменник | forslukt + іменник | den/det forslukte + іменник | forslukte + іменник | forslukende |
Походження
fra lavtysk; av for- (2Значення та вживання
sluke mat så en tar skade av det
Приклад
- katten forslukte seg på fiskerestene