Bokmålsordboka
forskyve
дієслово
| інфінітив | теперішній | минулий | теперішній доконаний | імператив |
|---|---|---|---|---|
| å forskyve | forskyver | forskjøvforskøyv | har forskjøvet | forskyv! |
| дієприкметник минулого часу | дієприкметник теперішнього часу | |||
|---|---|---|---|---|
| чоловічий / жіночий рід | середній рід | означена форма | множина | |
| forskjøven + іменникforskjøvet + іменник | forskjøvet + іменник | den/det forskjøvne + іменник | forskjøvne + іменник | forskyvende |
Походження
fra tysk; av for- (2Значення та вживання
endre posisjon for;
Приклад
- lasten har forskjøvet seg;
- forskyve tidspunktet