Bokmålsordboka
forskrive
дієслово
| інфінітив | теперішній | минулий | теперішній доконаний | імператив |
|---|---|---|---|---|
| å forskrive | forskriver | forskreivforskrev | har forskrevet | forskriv! |
| дієприкметник минулого часу | дієприкметник теперішнього часу | |||
|---|---|---|---|---|
| чоловічий / жіночий рід | середній рід | означена форма | множина | |
| forskreven + іменникforskrevet + іменник | forskrevet + іменник | den/det forskrevne + іменник | forskrevne + іменник | forskrivende |
Походження
fra lavtysk; av for- (2Значення та вживання
- bestille skriftlig
Приклад
- forskrive medisiner
- love bort;
Приклад
- forskrive seg til djevelen