Bokmålsordboka
formæle
дієслово
| інфінітив | теперішній | минулий | теперішній доконаний | імператив |
|---|---|---|---|---|
| å formæle | formæler | formælte | har formælt | formæl! |
| дієприкметник минулого часу | дієприкметник теперішнього часу | |||
|---|---|---|---|---|
| чоловічий / жіночий рід | середній рід | означена форма | множина | |
| formælt + іменник | formælt + іменник | den/det formælte + іменник | formælte + іменник | formælende |
Походження
fra tysk; beslektet med gemalФіксовані вирази
- bli formæltom fyrster: gifte seg, bli gift
- bli formælt med en prins