Bokmålsordboka
forlyde
дієслово
| інфінітив | теперішній | минулий | теперішній доконаний | імператив |
|---|---|---|---|---|
| å forlyde | forlyder | forlød | har forlydt | forlyd! |
| дієприкметник минулого часу | дієприкметник теперішнього часу | |||
|---|---|---|---|---|
| чоловічий / жіночий рід | середній рід | означена форма | множина | |
| forlydt + іменник | forlydt + іменник | den/det forlydte + іменник | forlydte + іменник | forlydende |
Походження
fra lavtysk, eller tysk ‘bli kjent’; av for- (2Значення та вживання
bli sagt, fortelles
Приклад
- det forlyder at du skal flytte
Фіксовані вирази
- la seg forlyde med