Bokmålsordboka
forlede
дієслово
| інфінітив | теперішній | минулий | теперішній доконаний | імператив |
|---|---|---|---|---|
| å forlede | forleder | forleda | har forleda | forled! |
| forledet | har forledet | |||
| дієприкметник минулого часу | дієприкметник теперішнього часу | |||
|---|---|---|---|---|
| чоловічий / жіночий рід | середній рід | означена форма | множина | |
| forleda + іменник | forleda + іменник | den/det forleda + іменник | forleda + іменник | forledende |
| forledet + іменник | forledet + іменник | den/det forledede + іменник | forledede + іменник | |
| den/det forledete + іменник | forledete + іменник | |||
Походження
fra lavtysk ‘føre bort’; av for- (2Значення та вживання
lokke eller lede til å gjøre noe galt
Приклад
- la seg forlede til å vitne falskt