Bokmålsordboka
forkulle, forkøle
дієслово
| інфінітив | теперішній | минулий | теперішній доконаний | імператив |
|---|---|---|---|---|
| å forkøle | forkøler | forkøla | har forkøla | forkøl! |
| forkølet | har forkølet | |||
| å forkulle | forkuller | forkulla | har forkulla | forkull! |
| forkullet | har forkullet | |||
| дієприкметник минулого часу | дієприкметник теперішнього часу | |||
|---|---|---|---|---|
| чоловічий / жіночий рід | середній рід | означена форма | множина | |
| forkøla + іменник | forkøla + іменник | den/det forkøla + іменник | forkøla + іменник | forkølende |
| forkølet + іменник | forkølet + іменник | den/det forkølede + іменник | forkølede + іменник | |
| den/det forkølete + іменник | forkølete + іменник | |||
| forkulla + іменник | forkulla + іменник | den/det forkulla + іменник | forkulla + іменник | forkullende |
| forkullet + іменник | forkullet + іменник | den/det forkullede + іменник | forkullede + іменник | |
| den/det forkullete + іменник | forkullete + іменник | |||
Походження
av for- (2Значення та вживання
- brenne til kull
Приклад
- tre forkuller lett
- brukt som adjektiv
- forkullede planker
- spalte organiske stoffer ved oppvarming, ofte uten tilførsel av luft, slik at det blir skilt ut rent karbon eller karbonholige forbindelser