Bokmålsordboka
forkue
дієслово
| інфінітив | теперішній | минулий | теперішній доконаний | імператив |
|---|---|---|---|---|
| å forkue | forkuer | forkua | har forkua | forku! |
| forkuet | har forkuet | |||
| дієприкметник минулого часу | дієприкметник теперішнього часу | |||
|---|---|---|---|---|
| чоловічий / жіночий рід | середній рід | означена форма | множина | |
| forkua + іменник | forkua + іменник | den/det forkua + іменник | forkua + іменник | forkuende |
| forkuet + іменник | forkuet + іменник | den/det forkuede + іменник | forkuede + іменник | |
| den/det forkuete + іменник | forkuete + іменник | |||