Bokmålsordboka
forkomme
дієслово
| інфінітив | теперішній | минулий | теперішній доконаний | імператив |
|---|---|---|---|---|
| å forkomme | forkommer | forkom | har forkommet | forkom! |
| дієприкметник минулого часу | дієприкметник теперішнього часу | |||
|---|---|---|---|---|
| чоловічий / жіночий рід | середній рід | означена форма | множина | |
| forkommen + іменникforkommet + іменник | forkommet + іменник | den/det forkomne + іменник | forkomne + іменник | forkommende |
Походження
fra lavtysk; av for- (2Значення та вживання
- bli ødelagt;gå tapt
- bli forkommen eller utmattet;gå til grunne
Приклад
- forkommes av nød og elendighet;
- hun holdt på å forkomme av sult