Bokmålsordboka
forkludre
дієслово
| інфінітив | теперішній | минулий | теперішній доконаний | імператив |
|---|---|---|---|---|
| å forkludre | forkludrer | forkludra | har forkludra | forkludr!forkludre! |
| forkludret | har forkludret | |||
| дієприкметник минулого часу | дієприкметник теперішнього часу | |||
|---|---|---|---|---|
| чоловічий / жіночий рід | середній рід | означена форма | множина | |
| forkludra + іменник | forkludra + іменник | den/det forkludra + іменник | forkludra + іменник | forkludrende |
| forkludret + іменник | forkludret + іменник | den/det forkludrede + іменник | forkludrede + іменник | |
| den/det forkludrete + іменник | forkludrete + іменник | |||