Bokmålsordboka
forhaste
дієслово
| інфінітив | теперішній | минулий | теперішній доконаний | імператив |
|---|---|---|---|---|
| å forhaste | forhaster | forhasta | har forhasta | forhast! |
| forhastet | har forhastet | |||
| дієприкметник минулого часу | дієприкметник теперішнього часу | |||
|---|---|---|---|---|
| чоловічий / жіночий рід | середній рід | означена форма | множина | |
| forhasta + іменник | forhasta + іменник | den/det forhasta + іменник | forhasta + іменник | forhastende |
| forhastet + іменник | forhastet + іменник | den/det forhastede + іменник | forhastede + іменник | |
| den/det forhastete + іменник | forhastete + іменник | |||
Походження
fra lavtysk; av for- (2Фіксовані вирази
- forhaste segvære for snar eller brå;
skynde seg for mye- ikke forhast deg!