Bokmålsordboka
forgripe
дієслово
| інфінітив | теперішній | минулий | теперішній доконаний | імператив |
|---|---|---|---|---|
| å forgripe | forgriper | forgreipforgrep | har forgrepet | forgrip! |
| дієприкметник минулого часу | дієприкметник теперішнього часу | |||
|---|---|---|---|---|
| чоловічий / жіночий рід | середній рід | означена форма | множина | |
| forgrepen + іменникforgrepet + іменник | forgrepet + іменник | den/det forgrepne + іменник | forgrepne + іменник | forgripende |
Походження
fra lavtysk ‘gripe feil’Фіксовані вирази
- forgripe seggjøre noe ulovlig
- de fleste overgripere vil forgripe seg igjen
- forgripe seg påtilegne seg ulovlig;
øve vold mot, særlig seksuelt;
misbruke- forgripe seg på annenmanns eiendom;
- forgripe seg på mindreårige