Bokmålsordboka
forgifte
дієслово
| інфінітив | теперішній | минулий | теперішній доконаний | імператив |
|---|---|---|---|---|
| å forgifte | forgifter | forgifta | har forgifta | forgift! |
| forgiftet | har forgiftet | |||
| дієприкметник минулого часу | дієприкметник теперішнього часу | |||
|---|---|---|---|---|
| чоловічий / жіночий рід | середній рід | означена форма | множина | |
| forgifta + іменник | forgifta + іменник | den/det forgifta + іменник | forgifta + іменник | forgiftende |
| forgiftet + іменник | forgiftet + іменник | den/det forgiftede + іменник | forgiftede + іменник | |
| den/det forgiftete + іменник | forgiftete + іменник | |||
Походження
av for- (2Значення та вживання
- gjøre giftig
Приклад
- forgifte mat;
- pilene var forgiftet
- brukt som adjektiv
- det forgiftede kjøttet
- skade eller drepe med gift
Приклад
- bli forgiftet av gassen
- i overført betydning: ødelegge
Приклад
- forgifte stemningen