Bokmålsordboka
forfremme
дієслово
| інфінітив | теперішній | минулий | теперішній доконаний | імператив |
|---|---|---|---|---|
| å forfremme | forfremmer | forfremma | har forfremma | forfrem! |
| forfremmet | har forfremmet | |||
| дієприкметник минулого часу | дієприкметник теперішнього часу | |||
|---|---|---|---|---|
| чоловічий / жіночий рід | середній рід | означена форма | множина | |
| forfremma + іменник | forfremma + іменник | den/det forfremma + іменник | forfremma + іменник | forfremmende |
| forfremmet + іменник | forfremmet + іменник | den/det forfremmede + іменник | forfremmede + іменник | |
| den/det forfremmete + іменник | forfremmete + іменник | |||