Bokmålsordboka
forflytte
дієслово
| інфінітив | теперішній | минулий | теперішній доконаний | імператив |
|---|---|---|---|---|
| å forflytte | forflytter | forflytta | har forflytta | forflytt! |
| forflyttet | har forflyttet | |||
| дієприкметник минулого часу | дієприкметник теперішнього часу | |||
|---|---|---|---|---|
| чоловічий / жіночий рід | середній рід | означена форма | множина | |
| forflytta + іменник | forflytta + іменник | den/det forflytta + іменник | forflytta + іменник | forflyttende |
| forflyttet + іменник | forflyttet + іменник | den/det forflyttede + іменник | forflyttede + іменник | |
| den/det forflyttete + іменник | forflyttete + іменник | |||
Походження
av for- (2Значення та вживання
flytte fra et sted til et annet
Приклад
- bli forflyttet til et annet tjenestested
Фіксовані вирази
- forflytte segflytte på seg
- skal vi forflytte oss?