Bokmålsordboka
forfine
дієслово
| інфінітив | теперішній | минулий | теперішній доконаний | імператив |
|---|---|---|---|---|
| å forfine | forfiner | forfina | har forfina | forfin! |
| forfinet | har forfinet | |||
| дієприкметник минулого часу | дієприкметник теперішнього часу | |||
|---|---|---|---|---|
| чоловічий / жіночий рід | середній рід | означена форма | множина | |
| forfina + іменник | forfina + іменник | den/det forfina + іменник | forfina + іменник | forfinende |
| forfinet + іменник | forfinet + іменник | den/det forfinede + іменник | forfinede + іменник | |
| den/det forfinete + іменник | forfinete + іменник | |||
Походження
fra tysk; av for- (2Значення та вживання
gjøre finere;
Приклад
- forfine spillestilen