Bokmålsordboka
forelegge
дієслово
| інфінітив | теперішній | минулий | теперішній доконаний | імператив |
|---|---|---|---|---|
| å forelegge | forelegger | forela | har forelagt | forelegg! |
| дієприкметник минулого часу | дієприкметник теперішнього часу | |||
|---|---|---|---|---|
| чоловічий / жіночий рід | середній рід | означена форма | множина | |
| forelagt + іменник | forelagt + іменник | den/det forelagte + іменник | forelagte + іменник | foreleggende |
Походження
fra lavtysk, jamfør norrønt leggja fyrir; av fore-Значення та вживання
Приклад
- forelegge en plan;
- saken har ikke vært forelagt Stortinget