Bokmålsordboka
forebringe
дієслово
| інфінітив | теперішній | минулий | теперішній доконаний | імператив |
|---|---|---|---|---|
| å forebringe | forebringer | forebrakte | har forebrakt | forebring! |
| дієприкметник минулого часу | дієприкметник теперішнього часу | |||
|---|---|---|---|---|
| чоловічий / жіночий рід | середній рід | означена форма | множина | |
| forebrakt + іменник | forebrakt + іменник | den/det forebrakte + іменник | forebrakte + іменник | forebringende |
Походження
fra lavtysk; av fore-Значення та вживання
legge fram for;
framføre
Приклад
- forebringe en melding;
- saken ble forebrakt sjefen