Bokmålsordboka
forbryte
дієслово
| інфінітив | теперішній | минулий | теперішній доконаний | імператив |
|---|---|---|---|---|
| å forbryte | forbryter | forbrøtforbrøyt | har forbrutt | forbryt! |
| дієприкметник минулого часу | дієприкметник теперішнього часу | |||
|---|---|---|---|---|
| чоловічий / жіночий рід | середній рід | означена форма | множина | |
| forbrutt + іменник | forbrutt + іменник | den/det forbrutte + іменник | forbrutte + іменник | forbrytende |