Bokmålsordboka
forbigå
дієслово
| інфінітив | теперішній | минулий | теперішній доконаний | імператив |
|---|---|---|---|---|
| å forbigå | forbigår | forbigikk | har forbigått | forbigå! |
| дієприкметник минулого часу | дієприкметник теперішнього часу | |||
|---|---|---|---|---|
| чоловічий / жіночий рід | середній рід | означена форма | множина | |
| forbigått + іменник | forbigått + іменник | den/det forbigåtte + іменник | forbigåtte + іменник | forbigående |
Значення та вживання
- unnlate å nevne
Приклад
- forbigå noe i taushet
- jamfør forbigått
Приклад
- bli forbigått ved ansettelsen