Bokmålsordboka
fløke 2
дієслово
| інфінітив | теперішній | минулий | теперішній доконаний | імператив |
|---|---|---|---|---|
| å fløke | fløker | fløkte | har fløkt | fløk! |
| дієприкметник минулого часу | дієприкметник теперішнього часу | |||
|---|---|---|---|---|
| чоловічий / жіночий рід | середній рід | означена форма | множина | |
| fløkt + іменник | fløkt + іменник | den/det fløkte + іменник | fløkte + іменник | fløkende |
Походження
norrønt flǿkjaЗначення та вживання
Приклад
- snøret fløkte seg