Bokmålsordboka
fluktuere
дієслово
| інфінітив | теперішній | минулий | теперішній доконаний | імператив |
|---|---|---|---|---|
| å fluktuere | fluktuerer | fluktuerte | har fluktuert | fluktuer! |
| дієприкметник минулого часу | дієприкметник теперішнього часу | |||
|---|---|---|---|---|
| чоловічий / жіночий рід | середній рід | означена форма | множина | |
| fluktuert + іменник | fluktuert + іменник | den/det fluktuerte + іменник | fluktuerte + іменник | fluktuerende |
Походження
fra latin ‘bølge’Значення та вживання
stige og falle;
Приклад
- kursen fluktuerer