Bokmålsordboka
flukte
дієслово
| інфінітив | теперішній | минулий | теперішній доконаний | імператив |
|---|---|---|---|---|
| å flukte | flukter | flukta | har flukta | flukt! |
| fluktet | har fluktet | |||
| дієприкметник минулого часу | дієприкметник теперішнього часу | |||
|---|---|---|---|---|
| чоловічий / жіночий рід | середній рід | означена форма | множина | |
| flukta + іменник | flukta + іменник | den/det flukta + іменник | flukta + іменник | fluktende |
| fluktet + іменник | fluktet + іменник | den/det fluktede + іменник | fluktede + іменник | |
| den/det fluktete + іменник | fluktete + іменник | |||
Значення та вживання
- være i flukt (2)
- i fotball og lignende: drive ballen framover mens den er i lufta
Приклад
- flukte ballen i mål