Bokmålsordboka
florere
дієслово
| інфінітив | теперішній | минулий | теперішній доконаний | імператив |
|---|---|---|---|---|
| å florere | florerer | florerte | har florert | florer! |
| дієприкметник минулого часу | дієприкметник теперішнього часу | |||
|---|---|---|---|---|
| чоловічий / жіночий рід | середній рід | означена форма | множина | |
| florert + іменник | florert + іменник | den/det florerte + іменник | florerte + іменник | florerende |
Походження
fra latin; av flor (2Значення та вживання
vokse, blomstre;
utfolde seg, bre seg
Приклад
- korrupsjonen florerer;
- det florerer med påstander