Bokmålsordboka
flambere
дієслово
| інфінітив | теперішній | минулий | теперішній доконаний | імператив |
|---|---|---|---|---|
| å flambere | flamberer | flamberte | har flambert | flamber! |
| дієприкметник минулого часу | дієприкметник теперішнього часу | |||
|---|---|---|---|---|
| чоловічий / жіночий рід | середній рід | означена форма | множина | |
| flambert + іменник | flambert + іменник | den/det flamberte + іменник | flamberte + іменник | flamberende |
Походження
fra fransk ‘svi’; beslektet med flamme (1Значення та вживання
- helle sprit over matrett og tenne på før servering
Приклад
- flambere pannekaker
- brukt som adjektiv
- flambert is
- desinfisere noe i flamme