Bokmålsordboka
finte 2
дієслово
| інфінітив | теперішній | минулий | теперішній доконаний | імператив |
|---|---|---|---|---|
| å finte | finter | finta | har finta | fint! |
| fintet | har fintet | |||
| дієприкметник минулого часу | дієприкметник теперішнього часу | |||
|---|---|---|---|---|
| чоловічий / жіночий рід | середній рід | означена форма | множина | |
| finta + іменник | finta + іменник | den/det finta + іменник | finta + іменник | fintende |
| fintet + іменник | fintet + іменник | den/det fintede + іменник | fintede + іменник | |
| den/det fintete + іменник | fintete + іменник | |||
Значення та вживання
i idrett: gjøre eller gi en finte (1, 1)
Приклад
- finte ut målmannen