Bokmålsordboka
finhøvle
дієслово
| інфінітив | теперішній | минулий | теперішній доконаний | імператив |
|---|---|---|---|---|
| å finhøvle | finhøvler | finhøvla | har finhøvla | finhøvl!finhøvle! |
| finhøvlet | har finhøvlet | |||
| дієприкметник минулого часу | дієприкметник теперішнього часу | |||
|---|---|---|---|---|
| чоловічий / жіночий рід | середній рід | означена форма | множина | |
| finhøvla + іменник | finhøvla + іменник | den/det finhøvla + іменник | finhøvla + іменник | finhøvlende |
| finhøvlet + іменник | finhøvlet + іменник | den/det finhøvlede + іменник | finhøvlede + іменник | |
| den/det finhøvlete + іменник | finhøvlete + іменник | |||
Значення та вживання
høvle fint og slett (til slutt)