Bokmålsordboka
alternere
дієслово
| інфінітив | теперішній | минулий | теперішній доконаний | імператив |
|---|---|---|---|---|
| å alternere | alternerer | alternerte | har alternert | alterner! |
| дієприкметник минулого часу | дієприкметник теперішнього часу | |||
|---|---|---|---|---|
| чоловічий / жіночий рід | середній рід | означена форма | множина | |
| alternert + іменник | alternert + іменник | den/det alternerte + іменник | alternerte + іменник | alternerende |
Вимова
alterneˊreПоходження
fra latin ‘veksle’Значення та вживання
skifte, avløse hverandre, utføre vekselvis
Приклад
- to skuespillere alternerer i hovedrollen;
- alternere i formannsvervet