Bokmålsordboka
særbehandle
дієслово
| інфінітив | теперішній | минулий | теперішній доконаний | імператив |
|---|---|---|---|---|
| å særbehandle | særbehandler | særbehandla | har særbehandla | særbehandl!særbehandle! |
| særbehandlet | har særbehandlet | |||
| дієприкметник минулого часу | дієприкметник теперішнього часу | |||
|---|---|---|---|---|
| чоловічий / жіночий рід | середній рід | означена форма | множина | |
| særbehandla + іменник | særbehandla + іменник | den/det særbehandla + іменник | særbehandla + іменник | særbehandlende |
| særbehandlet + іменник | særbehandlet + іменник | den/det særbehandlede + іменник | særbehandlede + іменник | |
| den/det særbehandlete + іменник | særbehandlete + іменник | |||
Значення та вживання
det å gi særbehandling
Приклад
- ha mulighet til å særbehandle enkelte grupper