Bokmålsordboka
erverve
дієслово
| інфінітив | теперішній | минулий | теперішній доконаний | імператив |
|---|---|---|---|---|
| å erverve | erverver | erverva | har erverva | erverv! |
| ervervet | har ervervet | |||
| дієприкметник минулого часу | дієприкметник теперішнього часу | |||
|---|---|---|---|---|
| чоловічий / жіночий рід | середній рід | означена форма | множина | |
| erverva + іменник | erverva + іменник | den/det erverva + іменник | erverva + іменник | ervervende |
| ervervet + іменник | ervervet + іменник | den/det ervervede + іменник | ervervede + іменник | |
| den/det ervervete + іменник | ervervete + іменник | |||
Походження
av tysk erwerbenЗначення та вживання
- skaffe, tilegne, opparbeide;
Приклад
- erverve seg kunnskaper;
- kommunen ervervet eiendommen
- brukt som adjektiv: som ikke er medfødt
Приклад
- en ervervet hjerneskade;
- få barn har ervervede hjertesykdommer;
- ervervede egenskaper