Bokmålsordboka
erlegge
дієслово
| інфінітив | теперішній | минулий | теперішній доконаний | імператив |
|---|---|---|---|---|
| å erlegge | erlegger | erla | har erlagt | erlegg! |
| дієприкметник минулого часу | дієприкметник теперішнього часу | |||
|---|---|---|---|---|
| чоловічий / жіночий рід | середній рід | означена форма | множина | |
| erlagt + іменник | erlagt + іменник | den/det erlagte + іменник | erlagte + іменник | erleggende |
Походження
fra tyskЗначення та вживання
Приклад
- erlegge den avtalte kjøpesummen