Bokmålsordboka
smålyve, småjuge, småljuge, smålyge
дієслово
| інфінітив | теперішній | минулий | теперішній доконаний | імператив |
|---|---|---|---|---|
| å småjuge | småjuger | småjugde | har småjugd | småjug! |
| å småljuge | småljuger | småløy | har småløyet | småljug! |
| å smålyge | smålyger | smålyg! | ||
| å smålyve | smålyver | smålyv! |
| дієприкметник минулого часу | дієприкметник теперішнього часу | |||
|---|---|---|---|---|
| чоловічий / жіночий рід | середній рід | означена форма | множина | |
| småjugd + іменник | småjugd + іменник | den/det småjugde + іменник | småjugde + іменник | småjugende |
| småløyet + іменник | småløyet + іменник | den/det småløyne + іменник | småløyne + іменник | småljugende |
| småløyen + іменникsmåløyet + іменник | smålygende | |||
| smålyvende | ||||
Значення та вживання
lyve i det små
Приклад
- han overdriver og smålyver